Будинок Ющенка

Радянський фільм 80-тих років «Виграш одинокого комерсанта» повідав нам історію, про те як латиноамериканець Рауль Санчес, власник дрібної крамнички, прочитав у газеті, про те, що в його містечку хлопчик впав у криницю. Внаслідок цього зчинився страшенний галас, до якого залучилися всі можливі засоби масової інформації. Санчес посперечався на сто тисяч, стверджуючи, що ніхто рятувати хлопчика не буде, і майже виграв парі… якби сам не вдався до того, щоб, зрештою, врятувати хлопчину. 

Майже подібна історія сталася в Івано-Франківську, коли одразу після помаранчевої революції, окрилені свободою слова, всі українські ЗМІ – газети, інтернет-сайти та телевізійні компанії взялися рятувати пам’ятку архітектури початку ХІХ сторіччя в самісінькому центрі міста, до якої виявилися причетними високі державні посадовці та їх родичі.

2005 рік

Івано-Франківська мерія влашувала інвестиційний конкурс, на якому за 60 тис. грн. віддала фірмі „Галицька марка” історичну будівлю у центрі міста по вул. Вірменська, 1 та земельну ділянку, реальна вартість яких за оцінками незалежних експертів сягала на той час до 1 млн. грн. Метою конкурсу було нібито відновлення історичної будівлі та облаштування прилеглої території. При цьому, ще до конкурсу мешканцям будинку попередньо було заборонено приватизувати своє житло, а сам будинок був переведений у нежитловий фонд. Внаслідок цього мешканців будинку місцева влада заздалегідь розпорядилася повиписувати з квартир.

Проте, жильці не поспішали покидати свій дім, оскільки статус бомжів їм не дуже симпатизував. І тому, підбадьорені надбанням тіє ж помаранчевої революції, вони вдалися за допомогою до журналістів та політиків. Ті одразу підхопили інформацію, оскільки справа попахувала сенсацією – одним із засновників фірми «Галицька марка», начеб то, був син Президента - Андрій Вікторович Ющенко.

Почалися журналістські та депутатські розслідування. Включилися парламентарі від фракції БЮТ, правоохоронні органи і звичайно вся наявна четверта влада. Спільними зусиллями в неймовірній боротьбі з місцевими та київськими чиновниками їм нарешті вдалося видерли свідоцтво виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з відділу державної реєстрації (Реєстраційної палати) яке засвідчило, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ГАЛИЦЬКА МАРКА” зареєстроване Івано-Франківським міськвиконкомом 23.02.2005 р.( до речі в день народження Президента).

«За № запису 1 119 123 0000 000978 засновниками товариства є громадяни: Яковин Мирослав Васильович, Ющенко Андрій Вікторович, Пасько Володимир Мирославович, Михайлюк Наталія Василівна. Місцезнаходження товариства м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4».

Сенсація облетіла всю Україну: проводилися прес-конференції, знімалися репортажі, друкувалися численні аналітичні статті та розслідування. Всі мешканці будинку по вулиці Вірменській записалися в партію «Батьківщина» і отримали членські квитки та атрибутику сердечно-білого політичного блоку та портрети лідерки.

І все…

2009 рік

В самісінькому центрі Івано-Франківська поруч центральної площі Ринок тільки один єдиний будинок вишкірився забитими вікнами і щільно оточений смітниками. Цей дім - химера, оскільки в ньому немає жодних комунікацій: ні світла, ні води, ні газу, ні опалення, ні каналізації. Проте живе в ньому єдиний мешканець, член партії з політичного блоку БЮТ, пенсіонер пан Роман Білан.

- Нас давно вже всіх виписали. Сфальсифікували всі документи. Живу один. Справ в суді море, але ніхто нічого не робить, бо всі судді знають, що тут замішаний син Ющенка,- каже пан Роман.

Кожного дня він виходить з дому й прямує по маршруту «суд - міська рада – прокуратура - архітектура –суд». Цей традиційний тур центральною частиною міста триває вже кілька років, так само як і судові засідання, які ще ні до чого не призвели. А жити йому доводиться в екстремальних умовах:

- Вдома маю газовий балон, воду ношу з джерела. Всі решта комунікації виключили і я нічого не можу зробити, бо то все йде через міськвиконком. Але я тримаюся до останнього. Боюся лише одного, щоб бритоголові прислужники місцевої влади не завалили цей дім, бо тоді, як не стане дому - то й не стане проблеми: захоплять місце і збудуть казино «а ля Галицька Марка».

Кажуть, що «Галицька марка» планувала спорудити тут фешенебельне багатоповерхове казино, і християн Андрій Ющенко і «боголюбива» міська влада нібито й нічого не мали проти, щоб такий заклад розміщувався в кварталі двоповерхових будинків на відстані десяти метрів від синагоги та двадцяти метрів від головного православного храму.

- В 2006 році кандидат на посаду міського голови Віктор Анушкевичус тиснув мені міцно обидві руки і казав: тримайся, брате, я виграю вибори і бандитизм закінчиться – ваш дім буде врятовано, - пригадує собі пан Роман. - А коли Віктор Андрюсович виграв вибори, то через два роки я послав до нього одну людину – підприємця, що займається будівництвом і що погодився відремонтувати наш дім та дати нам квартири. Міський голова сказав йому: проси, чоловіче, що хочеш, тільки не це; і киває «на верх», мовляв, там - «на горі» заважають - секретаріат Президента і навіть сам Балога особисто це питання контролює.

І тут теж, виявляється, цей «всюдисущий» Балога: де його тільки немає, чого він тільки не контролює (чи ще контролює)? Скоро місцеві чиновники та судді й чорта відмінять: навіщо дідьком лякати, як є голова секретаріату. Зрештою, і представники української четвертої влади, виявилось, лише на те і годяться, щоб галготіти по команді наче гуси на болоті. А далі - все як у кіно про вище згадуваного латиноамериканського комерсанта Рауля Санчеса: погаласували й заглохли...

Василь Хомяк, «Остров»